Лодзь – старовинне польське місто, у якому змішалися різні архітектурні стилі. Так, гуляючи галасливими вуличками Лодзі, можна натрапити навіть на частинку Швейцарії – невелика вілла, літній будиночок Теодора Штайгерта, який занесено до реєстру архітектурних пам’яток, пише сайт lodz-future.eu.
Що це за будинок, ким був Теодор Штайгерт – власник старовинної пам’ятки та цікаві факти з історії будівлі читайте у матеріалі нижче.
Сім’я Штайгертів у Лодзі
Штайгерти були звичайними фермерами родом з Вюртемберга, які приїхали на тодішні польські землі Прусського поділу ще на початку дев’ятнадцятого століття. Тут родина поселилася у селі Новосольна разом з іншими німецькими колоністами. Новосольна тоді розташувалася біля маленького сільськогосподарського села – саме таким тоді було місто Лодзь.
Першим з сім’ї Штайгертів у Лодзі оселився Якуб Штайгерт разом зі своїми синами, серед яких був і Теодор Штайгерт. Теодор після трьох років з часу свого одруження на цих землях придбав маєток на вулиці Пйотрковській, який належав його швагру. Тут підприємливий Теодор Штайгерт заснував ручну шерстяну фабрику, яку згодом механізував. Разом з тим, підприємець заснував у Лодзі за деякий час ще одне виробництво – бавовнопрядильну фабрику на вулиці Міліоновій.
Для такої успішної людини потрібно було відповідні маєтки – тому у Лодзі і з’явився дерев’яний літній будиночок, свого роду вілла, зведена у швейцарському стилі.
Історія старовинної пам’ятки
Будинок для Теодора Штайгерта було зведено приблизно у 1900-му році. Він придбав земельну ділянку та взявся будувати там для себе віллу.
Деякі дані з архівів свідчать, що віллу здавали в оренду відпочивальникам – про це свідчить планування будинку: сходи та коридор, який веде до кількох кімнат.
Недовго судилося Теодорові Штайгертові насолоджуватися відпочинком у своїй літній резиденції серед природи – 1914-го року він помер, залишивши віллу своїм спадкоємцям. Спадкоємці опікувалися будинком аж до 1945-го року – будинок пережив і Першу світову війну, і війну з німецькими окупантами.
Переобладнання після війни
Після Другої світової війни, у 1945-му році, віллу Теодора Штайгерта перетворили під навчальний заклад – двадцять третю гімназію, яка пропрацювала тут тільки два роки. Згодом віллу перетворили у середню школу – і площа, і кількість кімнат дозволяла тут розгорнути повноцінний навчальний шкільний заклад. 1951-го року школа звідси переїхала на вулицю Рудзьку.
Навіть після цього колишній літній будинок Теодора Штайгерта продовжували використовувати для потреб громадськості – його переформатували під дитячий будинок. Згодом його вкотре переформатували – цього разу під житлові функції, облаштували тут три десятки житлових квартир.
У листопаді 1969-го року у будинку трапилася пожежа – постраждалих у ній не було, однак вогонь частково знищив його, після чого відбулася реставрація. Згодом тут знову почали функціонувати комунальні квартири, щоправда, зі зручностями на вулиці.
Архітектурна цінність будинку
У наші дні колишній літній будинок Теодора Штайгерта занесено до реєстру пам’яток. Це типовий зразок архітектури швейцарського стилю – будівля має типове багате різьблення, колони та фризи. Сам будинок виконано з дерева, встановлено на фундаменті, тут можна побачити балкони, галереї та веранди.
Вілла Теодора Штайгерта – одна з небагатьох такого плану у Лодзі, яка збереглася до наших днів. Ще один будинок такого плану – це вілла Людвіка Меєра, колишні господарські будівлі, які свого часу належали підприємцеві Людвікові Меєру.