Лодзь знаходиться в самісінькому центрі Польщі. В XIX столітті Лодзь із невеликого провінційного містечка перетворилась на потужний промисловий центр Польщі. Назва міста перекладається, як «човен», а вперше в письмових документах Лодзь згадується в далекому XIV столітті. Лодзь має багатонаціональне минуле – історію міста спільно творили німці, поляки, євреї, росіяни та чехи. Після Другої світової війни Лодзь на кілька років фактично стала столицею Польщі, оскільки Варшава зазнала сильних руйнувань. На рубежі XX-XXI Лодзь пережила ревіталізацію – старі мануфактури, фабрики та заводи отримали нове життя, пише lodz-future.eu.
Легенда про заснування міста Лодзь
Польська назва міста Lodz перекладається, як «човен». Достеменно історики так і не знають, чому місто отримало саме таку назву. Існує декілька версій походження назви міста Лодзь.
Згідно однієї з них місто отримало відповідну назву через ріки, яких до бурхливого промислового розвитку Лодзі, було аж 19. Однак існує й інша версія, яка розповідає не лише про походження назви, а й про саме заснування міста.
Тож за легендою місто Лодзь заснував такий собі Януш, який подорожував човном лісовою річкою. Одного разу під час його подорожі почався сильний дощ і Януш вирішив зупинитися. Він витяг свій човен на берег, перевернув його догори дном і сховався під своїм ним від зливи. На ранок Януш розгледів місцину, яка стала його вимушеною зупинкою. Вона видалась йому такою прекрасною, що човняр вирішив залишитись тут назавжди. Згодом до Януша приєднались й інші люди. Так на місці майбутнього міста з’явилось перше поселення. А назву воно отримало «Лодзь», тобто «човен» з польської мови.
Звісно, достеменно ніхто не знає, чи правда це чи вигадка, але цю легенду лодзяни переповідають всім, хто відвідує місто.
Перша письмова згадка про Лодзь та надання міських прав
Перша письмова згадка про польське місто Лодзь датована XIV століттям, а саме 1332 році. Тоді герцог Ленчицький Владислав Горбатий передав невелике селище Лодзь Вроцлавскому єпископству. В документі йдеться про те, що жителі Лодзі мають право займатися лісозаготівлею та займати землі для пасовищ.
У Середньовіччі надзвичайно важливим для міст було отримання Магдебурзького права, адже це надавало місту цілий ряд можливостей: встановлювалась виборна система органів місцевого самоврядування, з’явився суд, врегульовувались питання торгівлі, спадкування тощо.
Лодзь отримала Магдебурзьке право у 1443 році. Ці права місту надав Владислав II Ягайло – король Польщі і великий князь литовський.
До початку XIX століття Лодзь залишалась невеликим провінційним містом, населення якого займалось сільським господарством.
Стрімкий розвиток Лодзі у XIX ст.
Справжній розвиток Лодзі розпочався у XIX столітті. Пізніше це століття прозвали «золотим» для Лодзі.
Однак промисловому розвитку міста передували бурхливі події, а саме поділи Речі Посполитої. У 1795 році відбувся третій поділ Речі Посполитої між Австрійської імперією, Королівством Пруссія та Російською імперією. Але встановлені тоді кордони змінили події наполеонівських воєн. У 1806 році Лодзь була включена до складу Варшавського герцогства Наполеона. У 1815 році на Віденському конгресі було визначено нові кордони і Лодзь увійшла до складу Королівства Польського – держави-васала Російської імперії.
У 1820 році намісник Королівства Польського своїм указом проголошує Лодзь фабричним містом. На цей час населення Лодзі не перевищувало 1 тис. осіб.
На початку позаминулого століття уряд Королівства Польського ухвалив низку законів, згідно яким мігранти звільнялись від податків – це сприяло приїзду в Лодзь амбіційних підприємців, переважно німців. Чимало річок в місті та ліси навколо, які могли забезпечувати деревиною, теж зіграли важливу роль в появі мануфактур, на яких виготовляли лляні та бавовняні тканини. Місто почало розростатись, а кількість населення збільшуватись.
У 1935 році успішний підприємець Людвіг Гейер відкриває найсучасніше на той час ткацьке підприємство в Лодзі – «Білу фабрику». Через декілька років на фабриці був встановлений перший в Польщі паровий двигун. Розширенню текстильної промисловості також сприяв розвиток залізниці. Це дозволило підприємцям вийти на нові ринки збуту товарів.
Впродовж 70-90-х років XIX століття підприємець Ізраїль Познанський спорудив цілу бізнес-імперію, яка складалась з двадцяти фабрик, будинків робітників, пожежної, електростанції та палацу самого Познанського. Не відставав від Познанського і підприємець Кароль Шайблер. Він був власником великого промислового комплексу, відомого під назвою Ксенжи Млин. На підприємстві Шейблера працювало близько 5 тис. робітників.
Найінтенсивніші темпи індустріалізації Лодзі припали на 70-90-ті роки позаминулого століття. Лодзь перетворилась на промислову столицю Королівства Польського. Місто називали «польським Манчестером». В Лодзь звідусіль їхали мігранти в пошуках кращої та легшої долі. Вони вірили, що місто стане тією самою «землею обітованою». Однак багато з них стикались з соціальною нерівністю та жахливими умовами праці.
Наприкінці XIX кількість населення Лодзі перевищила 300 тис. осіб.
Етнічна мозаїка Лодзі у XIX- на початку XX ст.
В XIX-на початку XX століття, до початку Другої світової війни в Лодзі можна було почути різні мови, побачити прояви різноманітних культур. Лодзь була багатонаціональною – населення міста складалось з мігрантів з інших країн Європи. Переважну більшість від всього населення Лодзі становили поляки, німці та євреї. Саме німецькі мігранти, зокрема Людвіг Гейер та Кароль Шейблер відкрили в місті потужні фабрики, на яких працювали тисячі лодзян.
Важливий внесок в розвиток міста зробила і єврейська спільнота. Чимало лікарів, власників заводів та фабрик, торговців були вихідцями з єврейської спільноти. Наприклад, польському підприємцю єврейського походження Ізраїлю Познанському належала величезна текстильна мануфактура.
Етнічну мозаїку міста також доповняли росіяни, які переважали серед чиновників та військових, а також чехи, французи та англійці.
Після Другої світової війни етнічний склад Лодзі змінився.
Лодзь у Першу світову війну та міжвоєнні роки
На момент початку Першої світової війни Лодзь була одним із найбільш густонаселених промислових міст світу. Після битви під Лодзею (1914) місто опинилося під окупацією Німецької імперії.
У 1918 році, коли Польща отримала незалежність, місце населення роззброїло німецьку армію. Перша світова війна уповільнила темпи розвитку промисловості у Лодзі, а чимало підприємств і зовсім припинили свою роботу. Після завершення Першої світової війни багато етнічних німців покинули Лодзь.
У міжвоєнні роки Лодзь стала столицею Лодзького воєводства. В цей період місто мало чимало економічних та соціальних проблем. Рівень життя помітно впав, а через відсутність належної інфраструктури такі проблеми, як забруднення повітря, очищення стічних вод відчувались особливо гостро. Однак в той же час помітно пришвидшився культурний розвиток міста: відкривались освітні та наукові заклади, а також музеї, художні галереї, бібліотеки.
Лодзь під час Другої світової війни
Перед Другою світовою війною у Лодзі проживало понад 600 тис. осіб. Понад половину з них становили поляки, 35% – євреї, 10% – німці.
9 вересня 1939 року нацистські війська попри запеклий опір польських військ увійшли в місто Лодзь – так промисловий центр Польщі опинився під окупацією гітлерівців. Нацисти ненадовго перейменували Лодзь в Ліцманнштадт на честь німецького генерала Карла Ліцманна.
Друга світова війна принесла жителям Лодзі багато страждань. Населення піддавалось германізації, всі польські та єврейські заклади були закриті, польська преса заборонена. Поляків вивозили на примусові роботи до Німеччини. Нацисти вбивали та переслідували представників інтелігенції.
Крім цього гітлерівці створили Лодзинське гетто, куди заселили понад 200 тис. євреїв, а також заселяли ромів та поляків. За роки німецької окупації у місті від рук нацистів загинули 300 тис. євреїв та 120 тис. поляків.
Післявоєнна Лодзь
Після закінчення Другої світової війни Лодзь впродовж декількох років виконувала функції столиці Польщі, оскільки Варшава зазнала сильних руйнувань. До відбудови Варшави тут функціонувала більшість державних установ та уряд Польщі.
Як відомо, впродовж 1944-1989 років Польща підпорядковувалась Радянському Союзу. За цей період промисловість і підприємства Лодзі були націоналізовані.
Післявоєнна відбудова міста відбувалась згідно Афінської хартії, відповідно до якої населення зі старої частини міста переселялося в нову житлову зону. Обширне будівництво житлових масивів тривало впродовж 60-90-х років минулого століття.
Лодзь у 80-90-ті роки XX ст.
На початку 80-х років фактично всю Польщу і Лодзь не стала виключенням, охопили протести через зниження життєвого рівня населення. Почалося створення незалежних профспілок. У середині 1981 року у Лодзі відбулися масові голодні демонстрації матерів та їхніх дітей. Пізніше до економічних та соціальних вимог протестантів додалися політичні.
У червні 1989 року в Польщі відбулися перші частково вільні вибори, на яких демократичні сили, пов’язані з рухом «Солідарність» перемогли комуністів. Першим лідером посткомуністичної незалежної Польщі став Лех Валенса – лідер «Солідарності», лауреат Нобелівської премії.
На початку 90-х років Лодзь пережила різкий економічний спад, а чисельність населення суттєво скоротилася.
Ревіталізована Лодзь
Криза 90-х років, банкрутство підприємств болюче вдарили по промисловій Лодзі. Заводи, фабрики та мануфактури, які раніше приносили прибутки, пустували. Тому влада міста вирішила дати нове життя старим промисловим об’єктам міста. На рубежі тисячоліть розпочався процес ревіталізації – повернення до життя.
В приміщеннях фабрик та цехів позаминулого століття з’явились музеї, театри, кінотеатри, ресторани та інші заклади. Так промислові гіганти Лодзі отримали нове життя. А Лодзь стала містом контрастів, де переплітаються минуле та сучасне, промислові об’єкти та розкішні палаци, колишні заводи та зелені парки.