Сучасному мешканцю Лодзі важко уявити, що колись у місті було понад сто мостів. У багатьох цей факт викликає великий подив. За сотні років Лодзь суттєво змінилася: десятки мостів, які колись слугували переправами через ріки та струмки, назавжди зникли. Частину з них зруйнував час, деякі розібрали мешканці міста, інші ж демонтували, оскільки вони заважали появі нових об’єктів, пише сайт lodz-future.eu.
І хоч Лодзь XXI століття зовсім не така, якою вона була в XIX столітті, однак кожен куточок сучасного міста пам’ятає своє минуле. Далі ми розповімо вам про забуті лодзькі мости.
Місто рік і мостів
У XIX столітті Лодзь зазнала слави центра легкої промисловості тодішнього Королівства Польського. Називали Лодзь «польським Манчестером», містом димарів, оскільки над дахом кожної фабрики можна було побачити клуби чорного диму.
А ще у XVIII-XIX століттях Лодзь називали «містом мостів». Напевно, це викликає у вас здивування. А ще запитання, де розташовувалися ці мости та чому більшість із них зникла?
Історичні джерела кажуть, що Лодзь – це місто, яке з’явилося на ріках. У давнину у межах Лодзі протікало аж 19 річок. Найвідомішими річками Лодзі були Лудка та Ясень. Кожна з річок міста мала свої невеличкі притоки та струмки, які впадали в течію.
Для пішоходів та карет річки й струмки були перешкодами, які потрібно було подолати. Тому місцеві інженери та будівельники один за одним зводили мости та переправи.
Так, у другій половині XIX століття у Лодзі налічувалося аж 128 різних мостів та місточків. Лише на головній вулиці міста – Пьотрковській на той час було три мости. Також у XIX столітті міст пролягав через річку Ясень, поблизу відомої «Білої фабрики» підприємця Людвіга Гейера. І аж п’ять переправ було збудовано на річці Лудка.
Про те, скільки мостів було зведено в минулому у Лодзі історики дізналися завдяки географічним картам, які датовані XIX-початком XX століття. Також чимало інформації надали археологічні розкопки.
Завдяки розкопкам вдалося дізнатися, що колишні лодзькі мости здебільшого будували із деревини, тому вони швидко псувалися після затяжних дощів, повеней та снігопадів.
Дерев’яні мости вимагали частого ремонту. Для тодішньої міської влади Лодзі ремонт та обслуговування мостів обходилися недешево. Бувало, що після повеней доводилося заново виготовляти та встановлювати той чи інший міст, оскільки попередній зносила вода.
Назавжди втрачені
На межі XIX-XX століть міські річки почали зникати, а разом з ними і мости. Річ у тім, що річкові води часто використовували для потреб фабрик та заводів. Це забруднювало їхню воду.
Окрім того, нерідко у річки викидали сміття.
Тому з часом мальовничі річки Лодзі перетворилися на брудні канави. Забруднені річки становили епідеміологічну загрозу для міста.
Згодом влада міста вирішила сховати русла більшості рік під землю, тобто, накрити бетонними плитами. Перед цими роботами мости демонтували.
А деякі мости розібрали мешканці міста. Під час Першої світової війни містянам не вистачало дров та вугілля, щоб зігрітися в холодну пору року. У той непростий період у Лодзі масово вирубували дерева у парках та лісах.
Потайки вночі лодзяни також розбирали дерев’яні містки та переправи. Вони перетворювалися на дрова, які горіли в багатті.
На щастя, до наших днів збереглися світлини деяких лодзьких мостів, які вже неможливо побачити у місті. Колись по цих місточках ходили пішоходи, гуляли закохані пари та їздили карети.
Виконавши свою роль інженерної споруди, призначеної для переведення через струмок чи річку, тепер ці мости назавжди сховані під землею. А деякі і зовсім зникли, щоб на їхньому місці з’явилося щось нове.
