Середа, 28 Вересня, 2022

Історія мальовничого села Ксенжи Млин – від селища млинів до фабричного комплексу

До XIX століття Лодзь була невеликим поселенням, яке швидше нагадувало село, аніж місто. Навколо було багато рік, лісів, а також маленьких сіл. Одним із таких було Ксенжи Млин. В XV столітті тут було декілька млинів, які належали священику. Мальовниче село млинів змінилось до невпізнаваності у другій половині XIX, коли ним заволодів підприємець Кароль Шейблер. Селище перетворилось на потужний фабричний комплекс та стало частиною міста, оскільки Лодзь стрімко розросталась. Наприкінці XX-на початку XXI століття, після ревіталізації, це місце стало однією з улюблених локацій відвідувачів Лодзі, пише lodz-future.eu.

Ксенжи Млин – «поселення млинів»

До початку бурхливого промислового розвитку, який розпочався у Лодзі в позаминулому столітті, місто було невеликим середньовічним поселенням. Згідно перших письмових згадок про Лодзь та легенд, пов’язаних з містом, тут було майже два десятка рік та чимало лісових дерев. Навколо Лодзі розкинулись маленькі села, які через декілька століть місто поглинуло через стрімкий промисловий розвиток.

Одним із таких мальовничих сіл, яке розкинулось біля річок та лісів було Ксенжи Млин. Нескладно здогадатись, що назва села пов’язана з млинами – спорудами, які розмелюють зерно на борошно за допомогою вітряної енергії.

Поселення належало лодзькому священику, тому дослівно назва цього середньовічного села перекладається, як «млин священика». В письмових документах поселення згадується в 1428 році. З часом млинів тут стало більше – їх власниками були млинарі Войтовський та Ламус.

У 1820 році Лодзь була проголошена фабричним містом. Скасування податків для мігрантів, виділення землі для побудови підприємств сприяло розвитку та розширенню Лодзі. Місто, яке швидко розвивалось непомітно поглинало навколишні села. Не оминув стрімкий розвиток ремесел та промисловості і село Ксенжи Млин.

За розпорядженням влади Лодзі у 1823 році млини, які знаходились в селищі повинні були перейти під управління муніципальної комуни та використовуватись у промислових цілях, згідно правил, які встановила урядова адміністрація Королівства Польського.

Першим в Ксенжи Млині відкрив майстерню Кристян Вендіш, а впродовж 1827-1830 років тут побудував прядильну фабрику Кароль Фридерик Моес. Після його смерті у 1863 році фабрикою заволодів Теодор Круще. У 1870 році в Ксенжи Млині сталася пожежа через яку виробництво на фабриці припинилось.

Здавалося б, що спалена фабрика більше не становить ніякої цінності, однак успішний лодзький підприємець німецького походження Кароль Шейблер думав інакше. Фабрикант придбав спалену фабрику, маєток поблизу неї та млин, який колись належав Войтовському.

Успішний підприємець Кароль Шейблер – новий власник Ксенжи Млина

Тож Ксенжи Млин опинився у власності одного з найбагатших підприємців Лодзі XIX століття – Кароля Шейблера. Його називали «текстильним королем» Лодзі. Шейблер був вихідцем з Німеччини і переїхав до Королівства Польського наприкінці 40-х років позаминулого століття.

У 1852 році Кароль Шейблер купує земельну ділянку в Лодзі разом з підприємцем Юліусом Шварцом. На земельній ділянці підприємці почали зводити машинобудівний завод. В жовтні 1854 році Шварц продав свою частку Шейблеру і таким чином, той став єдиним власником заводу.

У 1855 році Шейблер відкрив прядильну фабрику, яка була оснащена паровим двигуном. На фабриці працювало близько двох сотень лодзян. На початку 60-х років ціни на бавовну в Європі різко виросли через початок громадянської війни в США. Амбіційний Шейблер зумів розбагатіти на цьому ще більше – ціни на свою продукцію він підняв втричі.

Саме в 60-70-ті роки за промисловцем закріпилось прізвисько «текстильний король». Шейблер вдало конкурував зі ще одним багатим промисловцем Лодзі – Ізраїлем Познанським. Багатії один поперед одного скуповували земельні ділянки задля розширення своїх бізнес-імперій.

Так на початку 70-х років Кароль Шейблер придбав землю в Ксенжи Млині. Підприємець відновив спалену пожежею фабрику та заходився будувати тут цілий фабричний комплекс.

Ксенжи Млин – потужний фабричний комплекс, «місто в місті»

Фабричний комплекс Кароля Шейблера почав рости на очах. Тут було збудовано комплекс бавовняних прядильно-ткацьких фабрик. В Ксенжи Млині Шейблер активно втілював західноєвропейський досвід та тогочасні передові технології. Це була не просто фабрика, куди зранку поспішали на роботу працівники, а ціле фабричне поселення. Для зручності працівників навколо фабрики для них було збудовано будинки. А також пожежну частину, лікарню та школу для дітей працівників.

Поблизу фабричного комплексу з’явилась резиденція Кароля Шейблера – підприємець ретельно контролював весь виробничий процес, рано приходив на роботу, а повертався додому о пізній порі.

Навколо садиби Шейблера у Ксенжи Млині з’явився сад, а також був посаджений парк. Так з’явилось власне «королівство» фабриканта, яке сміло можна було назвати «містом в місті».

Шейблер вдало конкурував з вищезгаданим фабрикантом Ізраїлем Познанським, який збудував у Лодзі цілу текстильну імперію. В 90-х роках фабричний комплекс Шейблера став одним із найбільших промислових комплексів не лише Польщі, а й всієї Європи. Тут трудилося близько 5 тис. працівників.

Багатій Шейблер не шкодував коштів на побудову нових будинків, магазинів та інших об’єктів соціальної інфраструктури для працівників свого підприємства. При цьому умови праці в Ксенжи Млині складно було назвати легкими та комфортними. Робітникам часто доводилось працювати понаднормово, а це підривало їх здоров’я.

Суворий, але не деспотичний власник фабричного комплексу в Ксенжи Млині Шейблер також спрямовував свої кошти на благодійність. Він пожертвував гроші на будівництво лютеранської та католицької церков.

Варто додати, що майже від самого початку заснування фабричного комплексу Ксенжи Млин його керуючим директором був зять Шейблера – підприємець Едвард Хербст. Згодом він став співвласником фабрики. Після смерті власника фабрики Шейблера Хербст разом з синами підприємця створили акціонерне товариство, генеральним директором якого став Хербст.

Фабричний комплекс Ксенжи Млин продовжував формуватися до 20-х років XX століття. У 1921 році фабрика об’єдналась з текстильною фабрикою Людвіка Громана.

Ревіталізований фабричний комплекс – популярне місце відвідувачів Лодзі

Після двох світових воєн Лодзь стикнулась з економічними труднощами та промисловою стагнацією. А після Другої світової війни Польща стала частиною радянської сфери впливу. У великих містах, в тому числі і Лодзі, приватні промислові об’єкти були націоналізовані.

Після того, як Польща звільнилася від комуністичного гніту постало питання, що робити з будівлями порожніх фабрик та заводів. Особливо, таких було багато в Лодзі – промисловому польському місті.

Керівництво Лодзі вирішило не зносити колишні фабрики та мануфактури, а дати їм нове життя – відбувся процес ревіталізації. На початку XXI століття колишні ткацькі фабрики відреставрували, при цьому зберігши їх первинний вигляд. Наприклад, у колишніх цехах фабричного комплексу Ізраїля Познанського з’явились магазини, ресторани, музеї, кінотеатри, готель, театр та інші об’єкти для дозвілля.

А на території промислового комплексу Ксенжи Млин з’явилися кав’ярні, сувенірні магазини, відбулася реставрація будинків, в яких жили працівники фабрики. Фабричний комплекс, збудований з червоної цегли, з року в рік приваблює нових відвідувачів. На відміну від комплексу «Мануфактура», де часто буває дуже людно, на території Ксенжи Млина значно спокійніше. Саме за це його люблять жителі та гості Лодзі. А ще за автентичність, затишок та можливість зробити красиві світлини на фоні будівель з червоної цегли.

Latest Posts

.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.