Лодзь – старовинне польське місто, у якому змішалися різноманітні культури та релігії. У нашому місті можна побачити низку храмів, які належать до пам’яток сакральної архітектури, пише сайт lodz-future.eu. Серед них – левова частка дерев’яних храмів, безцінних споруд, які неодмінно варто побачити кожному, хто завітає до Лодзі.
Які дерев’яні храми є в Лодзі і цікаві факти з їхньої історії – читайте у матеріалі нижче.
Костел святого Юзефа
Серед найвідоміших дерев’яних святинь Лодзі – костел святого Юзефа, римо-католицький парафіяльний храм, який у минулому відомий як костел Успіння Пресвятої Діви Марії. Старовинну дерев’яну церкву датують кінцем дев’ятнадцятого століття – і це офіційно найстаріший храм Лодзі, який вцілів ще з часів, коли Лодзь був сільськогосподарським населеним пунктом.
Костел святого Юзефа має тривалу передісторію. Все почалося з візиту до Лодзі отця Антонія Сікорського, який вирішив, що чинна на той час церква Пресвятої Богородиці у місті є занадто старою та перебуває у занедбаному стані, через що їй загрожував обвал. Тоді за вказівкою отця звели невеликий дерев’яний храм з модрини, який сягав всього 6 метрів у висоту.
Станом на 30-ті роки дев’ятнадцятого століття цей храм виявився затісним для місцевої парафії. Згодом було ще кілька перебудов та розширень у храмі, доти, доки не вирішили звести мурований храм. Що сталося б зі старою дерев’яною святинею – невідомо, якби не тодішній парох парафії, який вирішив, що потрібно врятувати стару святиню та переніс її на інше місце. Так старовинний храм поставили на місці колишнього католицького кладовища на вулиці Огродовій.
З часом храм зазнав деяких змін – наприклад, з’явилися нові вівтарі, за які заплатила родина Познанських. 1935-го року відреставрували дзвіницю при храмі та встановили там кілька нових дзвонів, які викрали під час Другої світової війни нацисти, коли костел закрили.
Церква святого Спаса
Наступна дерев’яна святиня Лодзі – костел святого Спаса, римо-католицький парафіяльний храм, розташований в садибі Козіни. В наші дні це одна з трьох дерев’яних церков Лодзі, які збереглися до сучасності.
Церкву святого Спаса у Лодзі було споруджено у 1931-1932-х роках із модринових колод, а зовні обшили сосновими дошками. Складається храм з трьох нефів – дерев’яну конструкцію храму покладено на фундаменті. За храмом – ризниця та кілька інших приміщень, добудованих згодом.
Після Другої світової війни храм почала прикрашати каплиця Матері Божої Неустанної помочі. У церкви також є дві вежі, обидві мають дзвони, старовинні вівтарі, органи та амвон.
Костел святої Терези
У селі Хойни, яке згодом стало частиною міста Лодзь, було зведено ще одну дерев’яну святиню – костел святої Терези, який, на жаль, було знесено у 1990-х роках.
Церква бере початок ще з 1493-го року, коли у Хойнах звели храм, який присвятили святому Войцеху. У шістнадцятому столітті церкву перебудували, і так вона прослужила аж до двадцятого століття, коли не вирішили звести новий мурований храм у Лодзі, до якого і переїхала місцева парафія.
Старий же костел розібрали та передали у 1927-му році Салезіанському товариству, яких сюди привів єпископ Вінцентій Тименецький. Єпископ почав формувати тут власну церкву та парафію на вулиці Поморській під патронатом святої Терези.
Сюди і переїхала стара церква з дерева – її зібрали на новому місці, однак в дещо іншому вигляді. Через переїзд храм втратив вежу. Ще більше шкоди храмові завдала Друга світова війна – нацисти не знищили святиню, однак у той час перетворили її у звичайне складське приміщення.
У середині двадцятого століття до церкви святої Терези прибудували нову муровану церкву, через що у 1961-му році дерев’яну святиню вкотре розібрали, а тоді перевезли до села Ленкава. Там храм прослужив ще близько тридцяти років, доти, доки у 1990-х його зовсім не розібрали. Знесли старовинну святиню для того, щоб на цьому місці звели новий мурований храм.
Церква святої Дороти
Ще одна відома дерев’яна церква Лодзі – церква святої Дороти, костел римо-католицької парафії у маєтку Мілешкі. На жаль, ця дерев’яна святиня також не збереглася до наших днів – його багато разів перебудовували та ремонтували, однак знищила храм пожежа у 2015-му році.
Передісторія храму бере свій початок з чотирнадцятого століття, коли звели першу церкву святого Іоанна Хрестителя у Мілешках. Її було зведено з дерева, однак простояв храм тільки до початку шістнадцятого століття, коли його розібрали через поганий стан.
Після цього кілька разів зводили нові храми, у 1543-му році – звели третю святиню, яка простояла до 1766-го року. Тоді через пожежу згорів дах та частина меблів у приміщенні, того ж року відновили гонтовий дах та прибудували дзвіницю до храму. 1890-го року при храмі звели будинок настоятеля.
Неушкодженою церква простояла аж до часів Першої світової війни, у період війни частково храм знову зазнав руйнувань. У міжвоєнні роки церкву відреставрували, а у період Другої світової війни храм закрили та перетворили зусиллями німецьких окупантів у шпиталь. Нацисти розграбували святиню та вивезли у той період чимало цінних речей.
Наприкінці двадцятого століття костел вкотре відреставрували, однак, на жаль, у 2015-му році трапилася пожежа, яка знищила святиню. Для відновлення храму навіть почали збирати кошти. З 1946-го року церква святої Дороти входить до реєстру пам’яток архітектури та історії.
Церква в музеї дерев’яної архітектури під відкритим небом
Ще одну дерев’яну старовинну святиню було збережено на території музею дерев’яної архітектури під відкритим небом у Лодзі. Це – будівля, яка з часу заснування у дев’ятнадцятому столітті була євангельським храмом, а після Другої світової війни перетворилася у парафіяльну католицьку церкву. Його помістили на територію музею у 2008-му році.
Об’єкт демонтували та повністю відтворили у музеї задля його збереження та порятунку. Лише передню цегляну стіну реконструювали з нового матеріалу, а всередині відновили автентичні кольори.
З євангельських часів у церкві збереглася поліхромія із зображенням Ока Провидіння, а також корпус старовинного органу. Над дверима на фасаді церкви – давня картина, на якій зображено святого Анджея Боболя. Також привертає увагу розміщений на стіні годинник – доволі рідкісне явище для сакральної архітектури.
Каплиця святого Антонія
Серед старовинних дерев’яних святинь Лодзі є і дерев’яні каплиці. Серед них найвідоміша – каплиця святого Антонія, барокова споруда, розташована на Круговій вулиці. Про створення цієї каплиці давно ходять легенди.
Всі легенди про створення каплиці зводяться до одкровень святого Антонія у 70-х роках вісімнадцятого століття, коли власниками Лагевніцьких земель був рід Желєських. Після 1680-го року Лагєвники вважаються чудотворним місцем і сюди почали з’їжджатися з різних куточків країни паломники.
Каплиця святого Антонія разом з каплицею святого Роха та Себастьяна стала однією з небагатьох, яким вдалося пережити період Другої світової війни. Ще чотири старовинні каплиці з дерева, які на той час діяли у Лодзі, було повністю знищено німецькими окупантами у ході бойових дій.
