Лодзь – одне з найбільших міст Польщі, центр Лодзького воєводства. Назва міста перекладається, як «човен», тому недарма він зображений на гербі Лодзі. Місто було засноване ще в Середньовіччі, а міські права Лодзь отримала в XV столітті. Справжній розквіт Лодзі відбувся у другій половині XIX століття – у місті розпочався стрімкий розвиток промисловості, з’явились перші мануфактури та механізовані фабрики. Після Другої світової війни Лодзь на декілька років фактично взяла на себе функції столиці Польщі, оскільки Варшава була сильно зруйнована. Лодзь славиться своєю неповторною архітектурою, в якій переплелося минуле і сучасне. Найдовша вулиця Європи, гігантський торгово-розважальний центр, який постав на місці колишньої фабричної імперії, вишукані костели та палаци, музеї – все це про Лодзь, пише lodz-future.eu.
«Мануфактура» – торгово-розважальний центр, який постав на місці фабричної імперії
Лодзь відома своїм унікальним величезним торгово-розважальним комплексом «Мануфактура». Це особливе місце з’явилось на місці колишньої фабричної імперії підприємця Ізраїля Познанського. Як відомо, у XIX у Лодзі швидко почала розвиватись промисловість, зокрема текстильне виробництво. Місто прозвали «польським Манчестером».
У 70-х роках XIX століття підприємець Ізраїль Познанський починає скуповувати землю на вулиці Огродовій. Згодом тут з’явився перший корпус фабрики, який переріс у цілий фабричний комплекс. В ньому була і ткацька, і прядильна, і оздоблювальна, і слюсарські майстерні, а також відділення ремонту і будівництва машин, паровозне й пожежне депо, ливарня, склади та багато чого іншого. Навколо величезної фабрики з’явились будинки для працівників, лікарня, церква та їдальня. Без перебільшень, це було таке собі «місто в місті». А власника текстильної імперії Ізраїля Познанського прозвали «текстильним королем» Лодзі.
Все має свій початок і занепад – минули роки і колишні потужні фабричні комплекси змовкли, в тому числі, і фабрика Познанського. Наприкінці XX влада Лодзі вирішила дати нове життя старим фабрикам та мануфактурам. Було прийнято рішення, згідно яким, всі промислові будівлі віком понад 50 років вважаються історичними, а зносити їх заборонено.
Розпочався процес «ревіталізації» – повернення до життя. Кардинального оновлення зазнала й текстильна імперія Ізраїля Познанського. На її місті постав гігантський культурно-розважальний комплекс. Замість фабричних цехів і майстерень, для жителів і гостей Лодзі відкрили свої двері ресторани, кав’ярні, більярд, боулінг, фешенебельний готель та торговий центр. Можна помилуватися алеєю фонтанів, відвідати музей мистецтва та музей фабрики.
«Мануфактура» – стала без перебільшень візитною карткою Лодзі. Так на початку 2000-х колишній промисловий комплекс отримав нове життя.
Палац Ізраїля Познанського – лодзький Лувр
Як уже згадувалось вище, Ізраїль Познанський був свого часу шанованою людиною в Лодзі, «текстильним королем» міста. У 1877 році поруч зі своєю фабрикою підприємець вирішив побудувати маєток. Над палацом Познанського працював архітектор Хіларі Маєвський. Він створив унікальний палац у стилі бароко, який став однією з найвизначніших архітектурних пам’яток Лодзі. Маєток прозвали лодзьким Лувром. Палац прикрашають вишукані скульптури. Всередині маєтку є зал для проведення балів, більярдна кімната, їдальня. На стінах кімнат висять вишукані картини з позолотою, а меблі виготовлені з горіхового дерева. Палац настільки зачаровує своєю аристократичною вишуканістю, що у 1975 році після реконструкції, в його приміщенні відкрився музей міста Лодзь.
«Біла фабрика» і палац Людвіга Гейера
Ізраїль Познанський був не єдиним текстильним магнатом Лодзі XIX століття. Окрім нього були й інші підприємці, чиї справи йшли не менш успішно. Одним із них був Людвіг Гейер, який у 1830-х роках вирішив заснувати у Лодзі найсучаснішу ткацьку фабрику. На той час це була дуже вигідна справа, в яку Гейер вклав усі свої кошти. Устаткування для майбутньої фабрики Гейер закупив у Бельгії – на той час воно було одним з найякісніших та найсучасніших.
Ткацька фабрика була збудована на вулиці Пьотрковській. Будівлі комплексу було виконано в білих тонах, звідси й походить назва – «Біла фабрика». Фабрика Гейера вважається найбільш яскравим зразком промислової архітектури Польщі першої половини XIX століття.
З роками ткацькі верстати і парові машини «Білої фабрики» спинили свою роботу і в приміщенні фабрики відкрився музей ткацтва. Сучасники можуть поринути в атмосферу ткацької фабрики початку XIX століття. У музеї можна побачити різноманітні зразки ткацького й прядильного обладнання XIX століття. Поряд з фабрикою-музеєм можна побачити палац польського текстильного магната Гейера. Будівля побудована в стилі неокласицизму. Фасад палацу прикрашають різьблені орнаменти й балюстради. Всередині будівлі все виконано в витриманому стилі. В ідеальному вигляді збереглись старовинні польські та італійські меблі, мармурові колони, різьблені сходи.
Костел св. Станіслава Костки
Жителі Лодзі дуже шанують цей храм. Неоготичний костел височіє на площі Іоанна Павла II, яка розташована на перетині вулиць Пьотрковськой і Костки. Собор був споруджений за проєктом архітектора Еміля Зіллманна. Перший камінь був закладеним у 1901 році. Загалом, будівництво храму тривало 11 років. Костел був спорудженим у 1912 році, а різьблена вежа, яка вінчає храм з’явилась у 1927 році.
Храм пережив війни та декілька пожеж і все ж залишився однією з найкрасивіших архітектурних пам’яток Лодзі. Відомо, що до наших днів не збереглися всі ікони церкви.
У 1992 році Іоанн Павло II присвоїв костелу статус Кафедрального Собору. На знак пошани біля входу в собор була встановлена бронзова скульптура Папи Іоанна Павла II.
Площа Свободи
Говорячи про мальовничі місця Лодзі, важко пройти повз саме серце міста – Площу Свободи. Площа має форму правильного восьмикутника і розташована з іншого боку від вищезгаданої «Мануфактури». До 1918 року площа називалась Новий Ринок. Після того, як у 1918 році Польща отримала незалежність серце Лодзі отримало нову назву – Площа Свободи. Тут можна побачити Ратушу – це одна з найстаріших будівель міста, пам’ятник архітектури класицизму. Також це одна з перших цегляних споруд міста, яка була побудована в першій половині XIX століття.
На Площі Свободи розташований також костел Зіслання Святого Духа – ця католицька церква була побудована в першій половині XIX століття в стилі неокласицизму.
В самісінькому центрі площі знаходиться пам’ятник Тадеушу Костюшку.
Вулиця Пьотрковська – найдовша вулиця Європи
Від Площі Свободи починається вулиця Пьотрковська – це найдовша променада не лише Польщі, а й Європи. Вулиця протяжністю майже 4,5 кілометри вважається найзнаменитішим місцем Лодзі. Бо, власне, з неї все і почалось. Саме навколо Петрковськой на початку XIX століття і «розрослось» місто.
Після 1990 року розпочалося кардинальне оновлення головної артерії міста, яка до того часу встигла занепасти. Тут був зупинений дорожній рух – вулиця стала пішохідною магістраллю. Були відреставровані старовинні будівлі, дорогу вимостили бруківкою, встановили ліхтарі та лавки, почали відкриватись ресторани, крамниці, кав’ярні, нічні клуби тощо.
Прогулюючись цією вулицею очі розбігаються від неймовірної краси. На головній вулиці міста знаходиться величезна кількість історичних пам’яток міста: палаци та вілли колишніх промисловців, фабрики, костели, собори, музеї, пам’ятники відомим польським діячам. Майже кожен будинок тут має свою історію. Тут представлено цілий ряд архітектурних стилів, які панували в XIX-XX століттях.
Єврейське кладовище
Єврейське кладовище в Лодзі є одним із найбільших єврейських цвинтарів в Європі. Площа кладовища становить майже 40 га. Тут поховано понад 180 тис. осіб. Цвинтар знаходиться на вулиці Брацькій і був заснований у 1892 році. Після окупації Польщі нацистською Німеччиною у 1939 році, це кладовище стало частиною «східної території» Лодзі, відомої, як Лодзинське гетто. Впродовж 1940-1944 років на території цього кладовища було поховано понад 43 тис. осіб.
Серед пишної рослинності та дерев можна побачити тисячі маркованих надгробків та мавзолеїв. Тут віднайшли вічний спокій євреї, які творили історію Лодзі.
Зокрема, тут похований лодзинський підприємець Ізраїль Познанський та його дружина Елеонора. Мавзолей Познанських є однією з найбільших єврейських гробниць у світі. Багато надгробків та мавзолеїв мають значну архітектурну цінність.
Звичайно, це далеко не весь перелік архітектурних пам’яток Лодзі, які зачаровують і назавжди залишаються в пам’яті. Цей список можна продовжувати й продовжувати. Адже Лодзь – надзвичайне місто, де історія й сучасність створили гармонійний тандем.
