Четвер, 25 Липня, 2024

Історія фотографії в Лодзі: цікаві факти про клуб любителів фотомистецтва

Унікальне диво та винахід людства – фотографія. Завдяки знімкам, зробленим на спеціально створений пристрій, ми можемо пізнавати наш світ, його історію. Мистецтво фотографії у Лодзі має тривалу та цікаву історію, розповідає сайт lodz-future.eu.

Перші фотографії у нашому місті з’явилися та стали популярними завдяки кільком ентузіастам. Згодом ці ентузіасти об’єдналися та заснували у Лодзі клуб любителів фотографії.

Цікаві факти про історію зародження фотографії у Лодзі, діяльність клубу любителів цього виду мистецтва – читайте у матеріалі нижче.

Як з’явилися перші фотографії у Лодзі?

Зі світової історії відомо, що офіційною датою появи фотографії як мистецтва вважається 1839-й рік, коли французький винахідник Луї Даґер оприлюднив інноваційний спосіб отримання зображення. Ця новація буквально перевернула світ з ніг на голову, адже з’явилися можливості для відтворення тих чи інших подій, фактів та іншого.

Фотографія швидко поширювалася у різних куточках світу – дійшла і до Лодзі. Однак тут до нового способу отримання зображення звикали досить довго – ще у шістдесятих роках дев’ятнадцятого століття фотографія зовсім не була популярною. Це було доволі дороге задоволення, яке міг собі дозволити далеко не кожен мешканець міста. Фактично, спершу фотографія у Лодзі була доступною лише для заможних верств населення – міської знаті, фабрикантів.

Згодом зацікавлення фотографією поширилося і поміж бідніших верств населення. Вони отримали змогу зробити знімки, передусім, завдяки так званим “мандрівним” фотографам. Так називалися перші фотографи-ентузіасти, які змогли опанувати новий пристрій та їздили різними куточками Європи, запрошуючи людей зробити фотографію на пам’ять, пропонуючи при цьому набагато меншу ціну, аніж професійні фахівці того часу. “Багатії” ж у ті роки відвідували окремі салони. Однак, в будь-якому випадку, щоб отримати знімки, потрібно було немало заплатити (вочевидь, тому на старих фотографіях люди, переважно, виглядають дуже серйозними).

Більша увага до фотографії як до способу фіксації та збереження інформації виникла у буремні роки – час Січневого повстання 1863-го року. Тоді з’явилася неписана традиція серед молодиків – юні повстанці фотографували перед тим, як покинути свої оселі та встати на захист інтересів народу. Свої знімки вони залишали на пам’ять близьким людям – нареченим або матерям, розуміючи, що вони можуть вже не повернутися додому.

Велика “трансформація”, або як фотографія перетворилася у бізнес

З роками фотографія стала такою популярною, що у місті працювало вже кілька ательє. При цьому, це вже були не просто ательє, де працював один фотограф, а ціла низка фахівців, задіяних у справі створення знімків. Це були потужні багатоцехові підприємства, в яких працювало по кілька десятків фахівців. Кожна людина, яка працювала в такому підприємстві, виконувала свою роль – ретушери, копіювачі, оператори, палітурники та представники інших професій.

Цікавою на таких підприємствах була роль так званого “позера” – так називали людину, яка допомагала клієнтам “правильно” виглядати у кадрі. Позери поправляли зачіски, макіяж, показували, як потрібно сісти та як “триматися” у кадрі. Окрім того, процес “народження” фотографії спершу був доволі нелегким та клопітким, відтак відвідувач мав бути дуже терплячим та усміхатися. Позер мав розважити людину розмовами, аби вона не нудьгувала під час процесу зйомки. 

Що стосується самих ательє, які працювали у Лодзі до двадцятого століття, то вони були обладнані не тільки технологічними приладами для створення фотографій. Окрім цього, тут було чимало меблів, предметів побуту, аксесуарів, квітів (як штучних, так і живих) тощо.

Всі ці зміни та поширення фотографії стали передумовами до створення окремої організації – лодзького Клубу любителів фотографії.

Створення Клубу любителів фотографії та його найяскравіші представники

Фотографія з роками стала справжнім видом мистецтва. Це була цікава окрема філософія, яка приваблювала творчих і прогресивних людей. Згодом їх назбиралося достатньо, щоб заснувати перший у місті Клуб любителів фотографії – спеціальне об’єднання, куди входили як професійні фотографи, так і аматори-любителі. Розпочала свою роботу організація у 1916-му році.

Серед ентузіастів-засновників клубу були талановиті лодзькі фотографи того часу – зокрема, Артур П’єнковський, Броніслав Крюгер, Цезар Старк, Зігфрід Фішер та інші. Головним вважався Рудольф Кюрбіц – його ж і було обрано першим президентом клубу одразу після його заснування. Саме під його головуванням організація ухвалила статут через два роки після створення.

Про цю людину відомо небагато. Знаємо, що до створення Клубу любителів фотографії він був власником місцевого ательє, яке працювало у самому серці Лодзі – на вулиці Пьотрковській. Він займався архітектурною, пейзажною та портретною фотографією. З часом його запросили стати членом Польського фотоклубу – першого національного фотооб’єднання, яке існувало до Другої світової війни. Роботи Рудольфа Кюрбіца високо оцінювали як в Польщі, так і за кордоном.

Клуб, заснований з ініціативи Рудольфа Кюрбіца, був спрямований на об’єднання всіх поціновувачів фотографії, а також на розвиток фотографії та цього виду мистецтва. Окрім того, організація займалася проведенням виставок, конкурсів та навіть семінарів. Останні були покликані не тільки викликати зацікавлення фотографією серед творчих ентузіастів, а й навчати певним правилам створення знімків, які з часом напрацювали професійні фотографи. 

Перша виставка, проведена завдяки товариству, відбулася 1922-го року. Це була виставка робіт самих членів клубу, яку провели у стінах місцевого Музею науки і мистецтва у Лодзі. Загалом, там було представлено 170 знімків – це була одна з перших таких великих виставок фотографій в історії міста. Через кілька років товариство організувало Національну виставку художньої фотографії в Лодзі, де було представлено понад 350 художніх робіт аматорів фотографії з різних куточків країни. Про потужну виставку, організовану лодзьким клубом, писали провідні польські ЗМІ тих років.

Члени клубу мали у розпорядженні власне приміщення, виставкову площу, а також спеціалізовану бібліотеку, якою постійно могли користуватися. Збиралися члени товариства кожного місяця, обговорювали важливі новини у світі фотомистецтва, напрацьовували ідеї для проведення семінарів, виставок та конкурсів. Товариство процвітало і результати його діяльності могли спостерігати всі мешканці Лодзі. 

Останні роки діяльності і припинення роботи лодзького Клубу любителів фотографії

У наступні роки після національної виставки лодзький Клуб любителів фотографії організував ще декілька виставок. У 1935-му році відбувся тематичний фотоконкурс про місто Лодзь та воєводство, після якого провели виставку. Ця виставка була останньою в історії клубу.

Рік по тому товариство з невідомих причин змінило свій статут. В цьому ж 1936-му році лодзький Клуб любителів фотографії припинив свою діяльність. Натомість на його базі було створено у 1949-му році Лодзьке фотографічне товариство.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.