Складно навіть уявити собі, що ще кілька століть тому в Лодзі, та й у багатьох інших європейських містах, не було газу. Така буденна річ стала справжньою інновацією у світі і дуже швидко перетворилася у необхідність буквально на кожному підприємстві та у людському побуті, розповідає сайт lodz-future.eu.
Як у Лодзі запрацювали перший газопровід та газовий завод, що передувало їх створенню та інші цікаві факти з історії – читайте у матеріалі нижче.
Як у Лодзі почали використовувати газ
Початок дев’ятнадцятого століття у багатьох європейських містах, переважно, у столицях, ознаменувався появою перших муніципальних газових заводів. Першочерговим завданням роботи цих перших газових заводів було забезпечення міст вуличним освітленням.
У цей же час перші муніципальні газові заводи почали з’являтися і на теренах сучасної Польщі. Набагато активніше це явище розповсюджувалося у зоні так званого “прусського поділу” і тільки через декілька десятиліть тенденцію перейняла і територія сучасної Польщі, яка у той час перебувала у складі Російської імперії.
У середині дев’ятнадцятого століття у Лодзі мешкало понад тридцять тисяч людей, а саме місто площею сягало понад 2700 гектарів. При таких доволі високих цифрах у місті існувала величезна проблема з вуличним освітленням. У ті роки в Лодзі було облаштовано невелику кількість масляних ліхтарів, які аж ніяк не могли забезпечити всі потреби міщан. До того ж, ці масляні ліхтарі були дуже ненадійними – вони швидко виходили з ладу, а ремонтувати їх міська влада не поспішала.
З часом обурені мешканці Лодзі дізналися про те, що у Варшаві з 1856-го року вулиці освітлювалися за допомогою газових ліхтарів. Люди почали вимагати у місцевої влади, щоб мерія перейняла досвід Варшави та встановила на вулицях Лодзі такі ж засоби освітлення – це було набагато краще та сучасніше рішення, яке б могло вирішити нагальну потребу з освітленням міста.
Попри те, що міська влада дослухалася до ідеї громадян (з архівів відомо, що з цього часу це питання неодноразово підіймали під час засідань), газові ліхтарі у Лодзі з’явилися тільки після відповідної постанови у 1864-му році. Звісно, першочерговим завданням було встановити такі засоби освітлення на центральних площах та вулицях, а також поблизу залізничного вокзалу.
Відомо також, що за деякий час у Варшаві оголосили конкурс на встановлення газового освітлення у Лодзі, який перемогла лондонська компанія. Вже у 1867-му році місцева влада підписала контракт на будівництво першого в Лодзі газового заводу.
Будівництво першого міського газового заводу
Стараннями міської влади, компанії-підрядника та самих мешканців Лодзі у червні 1869-го року місто отримало газ, а ще через місяць – гарне вуличне освітлення. Це був перший крок до забезпечення і інших потреб Лодзі газом. Однак ця подія не минула без скандалів – чимало мешканців міста виходили на протести через те, що вважали, що ліхтарі встановили виключно у “багатих” районах Лодзі.
З історії відомо, що спершу побудувати перший муніципальний газовий завод хотіли на сучасній Катедральній площі Івана Павла ІІ. Однак згодом довелося відкинути цю ідею – потрібно було максимально ефективно використовувати майбутнє підприємство, тому вирішили звести газовий завод залежно від розташування запланованої залізничної станції Фабрична-Лодзь. За задумом, таке розташування сприяло б полегшенню траспортування вугілля, яке перевозили залізницею.
Зрештою, завод було зведено. За проєктом, він включав два зали – очищення та охолодження газу, офісне приміщення, механічний цех та фабричний димохід.
Через деякий час лондонська компанія продала газовий завод в Лодзі газовій компанії, заснованій в Гамбурзі. Товариство, у свою чергу, у перше десятиліття двадцятого століття передало завод у підпорядкування мерії Лодзі. З того часу на підприємстві почали запроваджуватися польська мова та звичаї (до цього газовий завод послуговувався німецькою мовою у документації, німецькою з працівниками підприємства спілкувалося і керівництво).
Поява конкуренції та важкі роки Першої світової війни для підприємства
Газовий завод працював доволі ефективно – станом на 1909-й рік було відомо про функціонування у місті понад двох тисяч газових ліхтарів, які забезпечували належне освітлення. Однак на підприємство чекали нелегкі часи та випробування.
1908-го року завершився термін постійної концесії, яка гарантувала Лодзькому газовому заводу ексклюзивне освітлення міських вуличок та площ. Паралельно з цим, у світі з’явилася електрика, яка швидко дісталася і до Лодзі. Електроенергія стала справжнім конкурентом для газу – необхідно було якісно конкурувати, аби підприємство не стало збитковим та не завершило свою діяльність. Останнього не можна було допустити, адже до війни на Лодзькому газовому заводі працювала єдина в усій країні лабораторія, пов’язана з дослідженням освітлювального газу.
Додатковим випробуванням, яке випало на долю Лодзького газового заводу, стала Перша світова війна. Через воєнні дії виникли серйозні перебої у функціонуванні заводу, суттєво знизилося виробництво, потужності якого вдалося відновити тільки у 1922-му році.
Після війни потрібно було не тільки відновлювати потужності заводу, а й виводити його на новий рівень, робити прибутковішим та потрібним для населення. Так виникла ідея створити фірмовий магазин, який запрацював з 1926-го року у самому серці міста, на вулиці Пьотрковській. Тут мешканцям Лодзі пропонували придбати газовий посуд та подивитися на справжні шоу кулінарії, прасування та випічки, що відбувалося з використанням газу. Такі магазини відкривалися кілька разів і раніше – там також демонстрували способи використання газу у побутових справах. Відомо також, що Лодзький газовий завод влаштував для себе рекламу і через запуск повітряної кулі, яка також наповнювалася газом.
Газовий завод у роки Другої світової війни та у повоєнний час
Невдовзі на Лодзький газовий завод чекали нові випробування, знову пов’язані з воєнними діями. Розпочалася Друга світова війна, місто окупували німці, які прийшли зі своїми правилами та жорстокістю.
Під час нацистської окупації Лодзі на заводі суттєво змінилися умови праці, а також склад працівників. Німці організували справжній терор проти поляків, які працювали на заводі, багатьох в той час відправили у концтабори і багато з них ніколи не повернулися до своїх робочих місць на газовому заводі.
Окрім того, завод суттєво постраждав і з економічної точки зору. Справа в тому, що німці, передчуваючи поразку, у 1944-му році масово вивозили з виробництв та фабрик обладнання, не оминувши увагою і Лодзький газовий завод.
На щастя, у повоєнні роки Лодзький газовий завод запрацював з новими силами. Його було суттєво розширено та модернізовано, впроваджено нові технології газового виробництва та експлуатації тощо.
1970-го року у Лодзі налагодили перші поставки природного газу, а через кілька років і завод перейшов на постачання природного газу. Відтоді завод займається, здебільшого, експлуатацією газотранспортної системи та розподільної мережі, а також розподілом та продажем газу споживачам.
