Електрифікація Лодзі має тривалу та цікаву історію. Особливу увагу дослідників привертає освітлення та електрифікація численних фабрик та заводів, які почали активно з’являтися у часи будівництва індустріального міста, розповідає сайт lodz-future.eu.
Одними з перших “електрифікувати” міські заводи та виробництва розпочали славнозвісні лодзькі фабриканти, серед них – так звані “бавовняні” королі, легендарна трійця, яка свого часу дбала не тільки про налагодження бізнесу та робочі місця у Лодзі, а й про розбудову та розквіт міста. Серед них був і Кароль Шайблер – син однойменного фабриканта, який створював свою бавовняну індустрію у Лодзі.
Як син легендарного фабриканта звів електростанцію, як вона працювала та інші цікаві факти про роботу давньої станції – читайте у матеріалі нижче.
Найдавніша конструкція залізобетонної промисловості Польського Королівства
Електростанцію Товариства бавовняних виробів імені Кароля Шайблера було зведено на території фабрики, на місці старого білильно-фарбувального заводу, який з’явився у 1877-му році.
Знаменитий Кароль Шайблер молодший, будучи наслідником справи та ідей свого батька, вирішив звести для потреб фабричного комплексу окрему електростанцію. Маючи намір продовжувати інвестиційну політику свого батька, він прагнув самофінансувати заводи і зробити їх незалежними від зовнішніх джерел електроенергії. Окрім того, тоді на багатьох європейських великих заводах вже активно працювали електричні двигуни, які підприємливий Шайблер прагнув впровадити і на власному виробництві.
Проєкт електростанції бавовняної фабрики
Так і зародилася ідея створити одну з найдавніших електростанцій в Лодзі. До проєкту запросили фахівця своєї справи – латвійського архітектора та інженера Альфреда Фірша.
Альфред Фірш плідно попрацював над архітектурним проєктом – за задумом, це була будівля у стилі модерн. Зводили електростанцію з використанням залізобетонної конструкції. Дизайн інтер’єру та меблів також облаштували у модерновому стилі – таким чином, архітектор прагнув зосередитися на новому стилі, який набував популярності в Європі, відмовившись від неоренесансу та необароко, які на той час домінували на більшості фабрик та виробництв, однак які поступово відходили у небуття.
Складалася будівля електростанції з двох частин – машинного відділення та котельні. Повністю закінчили зводити станцію 1914-го року, і вона розпочала свою роботу – виконувала завдання із забезпечення електрикою важливої міської фабрики.
Після Другої світової війни електростанцію модернізували, аби покращити ефективність роботи підприємства “Юніонтекс”, до якого у той час було підключено станцію.
2003-го року знакова електростанція припинила свою роботу. Натомість тут облаштували спершу скеледром, згодом будівлю реконструювали для потреб маєтку Фуджа.
У ті ж роки колишню електростанцію суттєво відремонтували. Аби зберегти цінні автентичні деталі, було відновлено фасад будівлі, відреставровано пошкоджені частини будинку, мальовничі вітражі, які нагадують оригінальне скління електростанції.
Цікаво, що миловидну будівлю колишньої електростанції бавовняного короля навіть можна побачити у кіно. Так, тут знімали деякі сцени до таких знаменитих стрічок як “Холостяцьке життя за кордоном” 1992-го року та до фільму “Дім” 2008-го року. Окрім того, на території електростанції знімали кліп до однієї з композицій популярного гурту “Еліта”.
У наш час це цінна архітектурна споруда з тривалою історією, чудове місце для фотосесій, зйомок та культурних подій.
