Чимало європейських міст з багатовіковою історією можуть похвалитися наявністю підземних катакомб, тунелів, водовідводів. Польське місто Лодзь одне з тих, яке може зачарувати унікальною підземною водно-каналізаційною системою. Вона була побудована в XX столітті. Це один із стратегічних об’єктів міста, тому побувати в лодзьких підземеллях щастить не кожному. Однак, приблизно щороку один із резервуарів для питної води осушують для проведення очисних робіт. Ось тоді і можна побачити справжню красу унікального об’єкту – сюди пускають журналістів, фотографів, дослідників, а бувало навіть й музикантів. Був тут одного разу підземний концерт, пише lodz-future.eu.
Водно-каналізаційна система Лодзі – проєкт з розмахом
Наприкінці XIX – на початку XX століття Лодзь вже була великим промисловим містом. Тут на повну потужність працювали цілі текстильні імперії, заводи, пришвидшеними темпами відбувалась індустріалізація.
Не дивлячись на те, що місто було одним з найбільших не лише в Польщі, а й в Європі, влада Лодзі не поспішала з будівництвом системи водопостачання і каналізації. Все ж у 1901 році місцева спільнота змогла переконати владу розробити початкову концепцію каналізації. За проєкт взявся англійський інженер-будівельник Вільям Ліндлей-молодший. Над проєктом інженер працював понад 8 років. І ось у 1909 році Ліндлей презентував владі готовий план водопостачання міста Лодзь.
Архітектурний проєкт Ліндлея вражав своїм без перебільшення королівським розмахом. Він був настільки масштабним, що влада міста, підрахувавши потенційні витрати, відклала будівництво, навіть не почавши.
До проєкту Ліндлея-молодшого польська влада повернулася у 1918 після отримання Польщею незалежності. Сам же автор унікальної водно-каналізаційної системи Лодзі Вільям Ліндлей помер у 1917 році – інженер так і не побачив реалізацію свого задуму.
Отож, у 1919 році було вирішено будувати водно-каналізаційну систему за задумом Ліндлея. Новим керівником будівництва став інженер Стефан Скризван – він був учнем Ліндлея. На будівництво водно-каналізаційної системи Лодзі влада міста виділяє величезну суму – 5 млн. злотих. При тому, що в ті роки економіка Польщі переживала не кращі часи.
За задумом Ліндлея, на найвищій точці міста – майже 300 метрів над рівнем моря, мав бути збудований резервуар для питної води. Він мав відігравати роль величезної водонапірної башти. Резервуари були викладені з цегли. Вона має специфічний яскраво-червоний колір, адже обпалена за спеціальною технологією. Перші резервуари з’явились у 1935-1937 роках. Вони мають вигляд куполів, яких наче підтримують колони.
Загалом, до початку Другої світової війни було збудовано 105 кілометрів каналізаційних тунелів. Каналізацією почала користуватись третина жителів міста.
Дві точно такі ж ємності з’явились у 1949-1953 роках. А ще через 10 років з’явилось ще 6 резервуарів, щоправда уже залізобетонних. Їх загальна місткість становить 40 тисяч кубометрів води. В цілому вся система резервуарів на стоках може вмістити 100 тисяч кубометрів води, тому по праву вважається найбільшою не лише в Польщі, але й в Європі.
Тут ніколи не виникає сумнівів у чистоті води, адже вода в системі постійно змінюється за рахунок своєї масштабної проточності – щорічно через систему прокачується до 30 млн. кубометрів води.
Величезний інтерес до «Підземного собору»
Водно-каналізаційну систему Лодзі можна розглядати не лише, як інженерне втілення, але й унікальну архітектурну пам’ятку міста. Склепінчасті аркові стелі, колони на розгалуженнях тунелів, незвичайний колір поверхонь резервуарів (викладені з червоної цегли, обпаленої за спеціальною технологією), різні мостики – все це справляє незабутні враження на тих, хто вперше опиняється в підземеллі Лодзі.
До слова, резервуари для води з часом прозвали «Підземними соборами». Їх регулярно обслуговують фахівці місцевого водоканалу «ZWiK». Не рідше, ніж раз на два роки кожен резервуар по черзі осушують. Проводиться дезінфекція та відновлювальні роботи. Після цього вода знову заповнює резервуари.
В момент, поки унікальні резервуари пустують, сюди хочуть потрапити журналісти, дослідники та туристи. Звичайно, пускають далеко не всіх, адже це закритий стратегічний об’єкт міста. А ті, кому пощастило тут побувати, змогли зробити унікальні знімки, які згодом завдяки Інтернету, стали надбанням світової спільноти.
Цікаво, що у 2012 році в галереї одного із резервуарів відбувся підземний концерт. Присутні могли насолодитись грою гітари, скрипки та інших музичних інструментів. Варто сказати, що акустика тут, звичайно, особлива.
Ось така вона підземна лодзька водно-каналізаційна система. Своєю величністю та грандіозністю нічим не поступається палацам та костелам. Лишень приховує свою красу від людського ока, десь там, в підземеллях Лодзі.
